Років з 5 до 7 я мріяла про чарівну паличку.
Пізніше - мріяла стати такою собі супервумен-месницею. Хотіла карати всяких кривдників і нехороших чоловіків. У мене це мало виходити дуже круто: хрясь-хрясь - готово (без убивств, конєшно).
І вот - чудесний епізод із цистерною з "Тельми і Луїзи" - він же точно про мене, про мене дванадцятирічну з моїх ( Read more... )

Моя мама з поїздок, колись давно, привозила не магнітики (як тепер модно), а значки (як тоді було модно ( Read more... )

Вони такі рідні мені. Коли на самому початку 90-х стартувала "конверсія", на Вінницькому радіоламповому заводі почали відливати у перероблених формах від ламп отакі чудо-посудини.
Там працювала моя мама, і в один прекрасний день замість зарплати - ящик стопок.
Ми разом їздили у Житомир на базар продавати "вінницький кришталь", але він нікому не був ( Read more... )

Колись давно, коли більшість сімей радянських інженерів стояли у багаторічних чергах на квартиру, мій батько вирішив зробити мамі приємне. Подарувати квіти ( Read more... )

В дитинстві у мене була маленька обсесія: шукати у всіляких атласах, довідниках і енциклопедіях слова на літеру "Ы". Тепер пам*ятаю лише одне: місто Ыныкчанский.

Аж тут радість така трапилась випадково: естонський режисер Вейко Ыунпуу.
Іще більша радість - його дивне-дивне сюрове алегоричне "Искушение святого Тыну". Місцями пахне Роєм Андерсоном, ( Read more... )

згадала про перший досвід стосунків із "великими" грошима ( Read more... )

коли я була іще геть мала і голосно багато плакала ( Read more... )

моя покійна бабуся носила рейтузи постійно і з будь-яким одягом.
навіть в найсильнішу спеку.
це завжди дивувало.

придумала на відпочинку гру. називається "згадай свої дитячі страхи". вот списочок намічається, тільки шось важко згадувати.
наприклад:

1) панічний страх того, що вночі під тікання годинника прилетять інопланетяни, і заберуть мене на досліди, повирізають органи, і будуть довго мучити;

2) страх сісти на голку, яка потім по судинах потече до серця і ( Read more... )